ошуканий — Орфографічний словник української мови

ошуканий — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до ошукати. || у знач. прикм. || ошукано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
ошуканий — ОШУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до ошука́ти. Щойно ошукані Хомою і тому особливо люті артилеристи з батогами накинулися на його коней (О. Гончар); // у знач. прикм. Вже серед неба сонце Ясніло мляво, холодно всміхалось, Мов зраджена, ошукана надія (І. Словник української мови у 20 томах
ошуканий — Ошу́каний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ошуканий — ОШУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ошука́ти. Щойно ошукані Хомою і тому особливо люті артилеристи з батогами накинулися на його коней (Гончар, III, 1959, 354); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах