ошуканий

ОШУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ошука́ти.

Щойно ошукані Хомою і тому особливо люті артилеристи з батогами накинулися на його коней (Гончар, III, 1959, 354);

// У знач. прикм.

Вже серед неба сонце Ясніло мляво, холодно всміхалось, Мов зраджена, ошукана надія (Фр., X, 1954, 382);

// ошу́кано, безос. присудк. сл.

Тільки аж коли Мазепа передався Карлові шведському, тоді цар Петро зрозумів, що його було ошукано (Бурл., О. Вересай, 1959, 5).

Значення в інших словниках

1. ошуканий — ошу́каний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. ошуканий — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до ошукати. || у знач. прикм. || ошукано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ошуканий — ОШУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до ошука́ти. Щойно ошукані Хомою і тому особливо люті артилеристи з батогами накинулися на його коней (О. Гончар); // у знач. прикм. Вже серед неба сонце Ясніло мляво, холодно всміхалось, Мов зраджена, ошукана надія (І.  Словник української мови у 20 томах
4. ошуканий — Ошу́каний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)