панити

пани́ти

дієслово недоконаного виду

подобатися; бути потрібним

діал.

Значення в інших словниках

1. панити — -ить, безос., зах. Подобатися. Не панить зах. — не подобається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. панити — ПАНИ́ТИ, и́ть, недок., діал. Подобатися або бути потрібним. – Гляди, Андрію, мужикам наука не панить, – застерігав добрячий піп (Я. Качура).  Словник української мови у 20 томах
3. панити — ПАНИ́ТИ, и́ть, недок., діал. Подобатися або бути потрібним. — Гляди, Андрію, мужикам наука не панить, — застерігав добрячий піп (Кач., II, 1958, 24).  Словник української мови в 11 томах
4. панити — Пани́ти, -нить гл. безл. Нравится. Не панить. Не нравится. Шух. I. 83.  Словник української мови Грінченка