панити
ПАНИ́ТИ, и́ть, недок., діал. Подобатися або бути потрібним.
— Гляди, Андрію, мужикам наука не панить, — застерігав добрячий піп (Кач., II, 1958, 24).
Словник української мови (СУМ-11)ПАНИ́ТИ, и́ть, недок., діал. Подобатися або бути потрібним.
— Гляди, Андрію, мужикам наука не панить, — застерігав добрячий піп (Кач., II, 1958, 24).
Словник української мови (СУМ-11)