панисько

ПАНИ́СЬКО, а, ч. Зневажл. до пан.

— Два нас тілько в казні було, я і якийсь панисько (Фр., II, 1950, 340).

Значення в інших словниках

1. панисько — пани́сько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. панисько — ПАНИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Зменш. до пан. – Два нас тілько в казні було, я і якийсь панисько (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. панисько — пани́сько 1. інтелігентний, поважний чоловік (м, ср, ст)|| = пан 2. багатий чоловік; магнат (ст)|| = пан  Лексикон львівський: поважно і на жарт