1. Словник української мови в 11 томах

панисько

ПАНИ́СЬКО, а, ч. Зневажл. до пан.

— Два нас тілько в казні було, я і якийсь панисько (Фр., II, 1950, 340).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панисько — пани́сько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. панисько — ПАНИ́СЬКО, а, ч., зневажл. Зменш. до пан. – Два нас тілько в казні було, я і якийсь панисько (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. панисько — пани́сько 1. інтелігентний, поважний чоловік (м, ср, ст)|| = пан 2. багатий чоловік; магнат (ст)|| = пан Лексикон львівський: поважно і на жарт