1. Словник української мови в 11 томах

панити

ПАНИ́ТИ, и́ть, недок., діал. Подобатися або бути потрібним.

— Гляди, Андрію, мужикам наука не панить, — застерігав добрячий піп (Кач., II, 1958, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панити — пани́ти дієслово недоконаного виду подобатися; бути потрібним діал. Орфографічний словник української мови
  2. панити — -ить, безос., зах. Подобатися. Не панить зах. — не подобається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панити — ПАНИ́ТИ, и́ть, недок., діал. Подобатися або бути потрібним. – Гляди, Андрію, мужикам наука не панить, – застерігав добрячий піп (Я. Качура). Словник української мови у 20 томах
  4. панити — Пани́ти, -нить гл. безл. Нравится. Не панить. Не нравится. Шух. I. 83. Словник української мови Грінченка