Орфографічний словник української мови

паралакс

парала́кс

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. паралакс — -а, ч. 1》 Видиме зміщення розглядуваного об'єкта внаслідок переміщування точки спостереження. Бінокулярний паралакс — різниця кутів, які утворюються зоровими лініями при послідовній фіксації двома очима рівновіддалених точок. 2》 астр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. паралакс — ПАРАЛА́КС, а, ч. 1. Позірне зміщення розглядуваного об'єкта внаслідок переміщування точки спостереження...  Словник української мови у 20 томах
  3. паралакс — парала́кс (від грец. παράλλαξις – відхилення) 1. Позірне зміщення розглядуваного об’єкта, зумовлене зміною точки спостереження. 2. астр.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. паралакс — Похибка у зчитуванні показів приладів, що виникає внаслідок невідповідного положення ока відносно шкали приладу.  Універсальний словник-енциклопедія
  5. паралакс — ПАРАЛА́КС, а, ч. 1. Видиме зміщення розглядуваного об’єкта внаслідок переміщування точки спостереження. У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований складений прицільний видошукач з поправкою на паралакс при зйомках з близьких відстаней (Рад.  Словник української мови в 11 томах