паралакс

ПАРАЛА́КС, а, ч.

1. Позірне зміщення розглядуваного об'єкта внаслідок переміщування точки спостереження.

У верхню частину бокса [для знімання під водою] вмонтований складений прицільний видошукач з поправкою на паралакс при зніманні з близьких відстаней (з газ.).

2. В астрономії – кут, що вимірює видиме зміщення світила при переміщенні спостерігача з однієї точки простору в іншу.

Паралаксом називається кут, під яким від предмета видно базис спостерігача (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. паралакс — парала́кс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. паралакс — -а, ч. 1》 Видиме зміщення розглядуваного об'єкта внаслідок переміщування точки спостереження. Бінокулярний паралакс — різниця кутів, які утворюються зоровими лініями при послідовній фіксації двома очима рівновіддалених точок. 2》 астр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паралакс — парала́кс (від грец. παράλλαξις – відхилення) 1. Позірне зміщення розглядуваного об’єкта, зумовлене зміною точки спостереження. 2. астр.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. паралакс — Похибка у зчитуванні показів приладів, що виникає внаслідок невідповідного положення ока відносно шкали приладу.  Універсальний словник-енциклопедія
5. паралакс — ПАРАЛА́КС, а, ч. 1. Видиме зміщення розглядуваного об’єкта внаслідок переміщування точки спостереження. У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований складений прицільний видошукач з поправкою на паралакс при зйомках з близьких відстаней (Рад.  Словник української мови в 11 томах