паралізуючий — Орфографічний словник української мови

паралізуючий — -а, -е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до заціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (О. Кобилянська); Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (М. Трублаїні). Словник української мови у 20 томах
паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (Коб. Словник української мови в 11 томах