паралізуючий

паралізу́ючий

-а, -е.

Який призводить до оціпеніння, нерухомості.

Значення в інших словниках

1. паралізуючий — паралізу́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до заціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (О. Кобилянська); Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (М. Трублаїні).  Словник української мови у 20 томах
3. паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (Коб.  Словник української мови в 11 томах