паралізуючий

ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості.

Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (Коб., II, 1956, 62);

Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (Трубл., Шхуна.., 1940, 132).

Значення в інших словниках

1. паралізуючий — паралізу́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. паралізуючий — -а, -е. Який призводить до оціпеніння, нерухомості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паралізуючий — ПАРАЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Який призводить до заціпеніння, нерухомості. Паралізуюча повага усунулася з її душі. Вона обвила його шию руками й повисла на ній (О. Кобилянська); Він з хвилину вдивлявся в Марка, ніби сподівався побачити на його обличчі той самий паралізуючий жах (М. Трублаїні).  Словник української мови у 20 томах