Орфографічний словник української мови

перепуття

перепу́ття

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. перепуття — див. роздоріжжя  Словник синонімів Вусика
  2. перепуття — -я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перепуття — Роздоріжжя, розтока, розтік, розстань, перехристя, середохристя, розгалужа, див. перехресток  Словник чужослів Павло Штепа
  4. перепуття — ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. Еней так з човна закричав: – Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (І. Котляревський); На перепутті під зеленою мжичкою дерев дрімав парк: бюст Лассаля, стежки, алеї (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
  5. перепуття — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев.  Словник синонімів української мови
  6. перепуття — ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. Еней так з човна закричав: — Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (Котл., І, 1952, 201); Високу фігуру [М.  Словник української мови в 11 томах