перепуття

ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с.

Місце, де схрещуються або розходяться шляхи.

Еней так з човна закричав: – Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (І. Котляревський);

На перепутті під зеленою мжичкою дерев дрімав парк: бюст Лассаля, стежки, алеї (М. Хвильовий).

◇ (1) На перепу́тті – у стані сумнівів, хитань при виборі подальшого шляху.

Не стать, не ждать в путі, на перепутті, А прокладать, торить шляхи, стежки (П. Дорошко).

Значення в інших словниках

1. перепуття — перепу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. перепуття — див. роздоріжжя  Словник синонімів Вусика
3. перепуття — -я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перепуття — Роздоріжжя, розтока, розтік, розстань, перехристя, середохристя, розгалужа, див. перехресток  Словник чужослів Павло Штепа
5. перепуття — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев.  Словник синонімів української мови
6. перепуття — ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. Еней так з човна закричав: — Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (Котл., І, 1952, 201); Високу фігуру [М.  Словник української мови в 11 томах