перепуття

ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи.

Еней так з човна закричав: — Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (Котл., І, 1952, 201);

Високу фігуру [М. Горького] далеко було видно всім — на всіх кінцях землі, по всіх шляхах і перепуттях! (Тич., III, 1957, 58).

◊ На перепу́тті — у стані сумнівів, хитань при виборі подальшого шляху.

Не стать, не ждать в путі, на перепутті, А прокладать, торить шляхи, стежки (Дор., Літа.., 1957, 58).

Значення в інших словниках

1. перепуття — перепу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. перепуття — див. роздоріжжя  Словник синонімів Вусика
3. перепуття — -я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перепуття — Роздоріжжя, розтока, розтік, розстань, перехристя, середохристя, розгалужа, див. перехресток  Словник чужослів Павло Штепа
5. перепуття — ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. Еней так з човна закричав: – Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (І. Котляревський); На перепутті під зеленою мжичкою дерев дрімав парк: бюст Лассаля, стежки, алеї (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
6. перепуття — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев.  Словник синонімів української мови