Орфографічний словник української мови

перепілчин

перепі́лчин

прикметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. перепілчин — -а, -е. Прикм. до перепілка. || Належний перепілці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. перепілчин — ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (М. Стельмах); Перепілчине підпадьомкання.  Словник української мови у 20 томах
  3. перепілчин — ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (Стельмах, Живі огні, 1954, 34); Перепілчине підпадьомкання.  Словник української мови в 11 томах