перепілчин

перепі́лчин

-а, -е.

Прикм. до перепілка.

|| Належний перепілці.

Значення в інших словниках

1. перепілчин — перепі́лчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. перепілчин — ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (М. Стельмах); Перепілчине підпадьомкання.  Словник української мови у 20 томах
3. перепілчин — ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (Стельмах, Живі огні, 1954, 34); Перепілчине підпадьомкання.  Словник української мови в 11 томах