перепілчин

ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці.

Перепілчині дітки Носять з поля колоски (Стельмах, Живі огні, 1954, 34);

Перепілчине підпадьомкання.

Значення в інших словниках

1. перепілчин — перепі́лчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. перепілчин — -а, -е. Прикм. до перепілка. || Належний перепілці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепілчин — ПЕРЕПІ́ЛЧИН, а, е. Прикм. до перепі́лка; належний перепілці. Перепілчині дітки Носять з поля колоски (М. Стельмах); Перепілчине підпадьомкання.  Словник української мови у 20 томах