перепілочка

ПЕРЕПІ́ЛОЧКА, и, ж.

1. Пестл до перепі́лка.

І в тиші степовій десь у житі недокошеному перепілочка підпадьомкала — тужила: завтра викосять… (Головко, І, 1957, 246);

Що ж, кажуть, щастя не перепілочка — решетом не накриєш; хто за щастя бореться, до того воно й хилиться (Оров., Зел. повінь, 1961, 16);

*У порівн. Марта, дивлюсь, припинилась, наставила голівоньку, мов та перепілочка, і слухає — не дише (Вовчок, І, 1955, 73).

2. розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки.

— Годі ж, годі, моя перепілочко! Не плач, моя лебідочко! — каже їй Василь, пригортаючи до свого серденька (Кв.-Осн., II, 1956, 77);

[Ярина:] Ненько ж моя рідна, перепілочко, лебідонько, не губи мене, не видавай заміж за Русаловського (К.-Карий, II, 1960, 199).

Значення в інших словниках

1. перепілочка — перепі́лочка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. перепілочка — -и, ж. 1》 Пестл. до перепілка. 2》 розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перепілочка — Перепі́лочка, -чки, -чці; -пі́лочки, -лочок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перепілочка — ПЕРЕПІ́ЛОЧКА, и, ж. 1. Пестл. до перепі́лка. І в тиші степовій десь у житі недокошеному перепілочка підпадьомкала – тужила: завтра викосять... (А.  Словник української мови у 20 томах