печатати

печа́тати

дієслово недоконаного виду

робити відбитки; друкувати

розм., рідко

Значення в інших словниках

1. печатати — Печа́тати. Позначати, випікаючи знак, тавро. Худобу ме гонити ся на полонину 25. мая. Члени зженуть єї, кождий член окремо, і то на воловодах, на площі під лісом, де ме ся єї печатати (Канюк, 1906, 25) // порівн. пол. pieczętować — ставити печатку  Українська літературна мова на Буковині
2. печатати — -аю, -аєш, недок., перех., заст. Ставити печатку на чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. печатати — ПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, недок., що, заст. Ставити печатку на чому-небудь. Наймичка печатала проскури (І. Нечуй-Левицький); [Рябина:] Та коли я його печатав, то най покаже тоту [ту] печать! (І. Франко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. печатати — ПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, недок., перех., заст. Ставити печатку на чому-небудь. Наймичка печатала проскури (Н.-Лев., II, 1956, 335); [Рябина:] Та коли я його печатав, то най покаже тоту [ту] печать! (Фр., IX, 1952, 391).  Словник української мови в 11 томах
5. печатати — Печатати, -таю, -єш гл. 1) Прикладывать печать. 2) — труну. Закрывать, закрыть для погребенія гробъ. см. запечатувати 2.  Словник української мови Грінченка