Значення в інших словниках
-
поблідлий —
див. блідий
Словник синонімів Вусика
-
поблідлий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побліднути. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поблідлий —
ПОБЛІ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поблі́днути. – Я й у горішній вітер повертався з моря, – ображається рибалка, але нахиляється над веслами, ховаючи своє поблідле відразу обличчя (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
поблідлий —
ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В.
Словник синонімів української мови
-
поблідлий —
ПОБЛІ́ДЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поблі́днути. — Я й у горішній вітер повертався з моря, — ображається рибалка, але нахиляється над веслами, ховаючи своє поблідле відразу обличчя (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
-
поблідлий —
Поблідлий, -а, -е Поблѣднѣвшій. Чорняві хлопченята потомлені, поблідлі. МВ. І. 45.
Словник української мови Грінченка