побутувати

побутува́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. побутувати — -ує, недок. Існувати, бути наявним (у побуті).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. побутувати — ПОБУТУВА́ТИ, у́є, недок. Існувати, бути наявним (у побуті). Побутував на Закарпатті свого часу й ляльковий театр (з наук. літ.); В Японії побутує такий новорічний звичай: до кінця грудня треба будь-що сплатити давні борги (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. побутувати — БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності...  Словник синонімів української мови
4. побутувати — ПОБУТУВА́ТИ, у́є, недок. Існувати, бути наявним (у побуті). Побутував на Закарпатті свого часу й ляльковий театр (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 59); В Японії побутує такий новорічний звичай: до кінця грудня треба будь-що сплатити давні борги (Наука.., 12, 1965, 11).  Словник української мови в 11 томах