побічниця

побі́чниця

іменник жіночого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. побічниця — -і, ж., рідко. Те саме, що бильце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. побічниця — ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду – став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, – як ідеш, так мов у дзеркалі (з казки); Вона напруго кинулася в ліжку ..  Словник української мови у 20 томах
3. побічниця — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла).  Словник синонімів української мови
4. побічниця — ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, — як ідеш, так мов у дзеркалі (Укр..  Словник української мови в 11 томах
5. побічниця — Побічни́ця, -ці ж. 1) Часть стола: горизонтальная планка, соединяющая ножки. Шух. І. 98. 2) Боковая доска колыбели. Шух. І. 98.  Словник української мови Грінченка