побічниця
ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко.
Те саме, що би́льце.
Ударила [щука] хвостом об воду – став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, – як ідеш, так мов у дзеркалі (з казки);
Вона напруго кинулася в ліжку .. і, вдарившися одною рукою о дерев'яну побічницю ліжка, закричала (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)