повитчик —
-а, ч. У Росії 16-17 ст. – служитель канцелярії, який відав діловодством у суді.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повитчик —
ПОВИ́ТЧИК, а, ч. У Росії XVI–XVII ст. – служитель канцелярії, який відав діловодством у суді. Но Терпило, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами...
Словник української мови у 20 томах
повитчик —
ПОВИ́ТЧИК, а, чол. У Росії XVI—XVII ст. — служитель канцелярії, який відав діловодством у суді. — На їхніх скатованих тілах купці, феодали Строганови, робили собі мільйони.
Словник української мови в 11 томах