Орфографічний словник української мови

поголений

пого́лений

дієприкметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. поголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до поголити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поголений — ПОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поголи́ти. Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. поголений — ПОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поголи́ти. Високий, міцний, неначе грот-мачта, погано поголений, Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна, застиглий і негнучкий в своїй сліпоті (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах