погрожувати —
-ую, -уєш, недок., погрозити, -грожу, -грозиш, док. 1》 Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. || Робити загрозливий жест. 2》 тільки недок. Містити, крити в собі яку-небудь небезпеку, загрозу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погрожувати —
Погро́жувати, -жую, -жуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
погрожувати —
ПОГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, і розм. ПОГРОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док., кому із інфін. 1. Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням.
Словник української мови у 20 томах
погрожувати —
ГРОЗИ́ТИ (кому, чому — містити в собі загрозу, небезпеку), ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ рідше; НАВИСА́ТИ, ЗАВИСА́ТИ (над ким-чим — виникаючи, з'являючись, нести загрозу). — Док.: загрози́ти рідко нави́снути, зави́снути.
Словник синонімів української мови
погрожувати —
ПОГРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГРОЗИ́ТИ, грожу́, грози́ш, док. 1. Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Рибак, Переясл.
Словник української мови в 11 томах
погрожувати —
Погро́жувати, -жую, -єш гл. = погрожати. К. Кр. 38. К. Бай. 74. Король погрожує нас руйнувати. К. ЦН. 249. Що ж ви тепер мені погрожуєте'? К. ХП. 35.
Словник української мови Грінченка