погутькало —
-а, с., орн., діал. Пугач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погутькало —
ПОГУ́ТЬКАЛО, а, с., діал. Пугач. Янко пугукнув, наче сова. З яблуні йому хтось відповів, ніби справжнє погутькало (М. Трублаїні).
Словник української мови у 20 томах
погутькало —
ПУ́ГАЧ (птах), ПУГА діал., ПОГУ́ТЬКАЛО діал. Вночі на ту грушу пугач прилетів, щоб лякати своїм пугуканням бідних людей (П. Загребельний); Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович).
Словник синонімів української мови
погутькало —
ПОГУ́ТЬКАЛО, а, с., орн., діал. Пугач. Янко пугукнув, наче сова. З яблуні йому хтось відповів, ніби справжнє погутькало (Трубл., III, 1956, 127).
Словник української мови в 11 томах
погутькало —
Погу́тькало, -ла с. = пугач. А ворони — старі жони пішли танцювати, а крючище взяв дручище пішов підганяти, а сич на порозі став на сторожі; погутькало упеклося (упилося!), лягло на дорозі. Чуб. V. 1124.
Словник української мови Грінченка