погутькало
ПОГУ́ТЬКАЛО, а, с., орн., діал. Пугач.
Янко пугукнув, наче сова. З яблуні йому хтось відповів, ніби справжнє погутькало (Трубл., III, 1956, 127).
Словник української мови (СУМ-11)ПОГУ́ТЬКАЛО, а, с., орн., діал. Пугач.
Янко пугукнув, наче сова. З яблуні йому хтось відповів, ніби справжнє погутькало (Трубл., III, 1956, 127).
Словник української мови (СУМ-11)