погуторити

ПОГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Поговорити.

Було таки хоть [хоч] і стереглись одне одного [Петро і Леся], да все-таки й повітаються й погуторять де про що, як брат із сестрою (П. Куліш, Вибр., 1969, 162);

— Потім згадала про вас. Дай, думаю, забіжу до Максима Івановича, погуторимо (Гур., Новели, 1951, 203).

Значення в інших словниках

1. погуторити — погуто́рити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. погуторити — -рю, -риш, док., діал. Поговорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погуторити — ПОГУ́ТО́РИТИ, рю, риш, док., з ким, про кого – що і без дод., діал. Поговорити, побалакати, погомоніти. Було таки хоть [хоч] і стереглись одне одного [Петро і Леся], да все-таки й повітаються й погуторять де про що, як брат із сестрою (П.  Словник української мови у 20 томах
4. погуторити — погуто́рити поговорити (ст): Завзялося конче ходити на рандки на Старий цвинтар, де навіть немає лавочки, щоб культурно посидіти й погуторити, і тобі хоч-не-хоч приходиться сідати на кам'яну надгробну плиту й тривожити вічний спокій якогось цехмейстра чи хорунжого Куркового товариства (Керницький)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. погуторити — РОЗМОВЛЯ́ТИ (усно обмінюватися думками, вести розмову), ГОВОРИ́ТИ, БАЛА́КАТИ, БЕСІ́ДУВАТИ, ГУ́ТО́РИТИ діал.; ПЕРЕГОВО́РЮВАТИСЯ (з ким, між ким); ГОМОНІ́ТИ (тихо, приглушено); ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) розм., ГАЛАЙКОТАТИ (ГАЛАЙКОТІТИ) підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. погуторити — Погу́то́рити, -рю, -риш гл. Поговорить, поболтать. Ідіть, тітко, посидимо, погуторимо. Мир. Пов. І. 140.  Словник української мови Грінченка