подоланий — Орфографічний словник української мови

подоланий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до подолати. Подоланий бар'єр. || подолано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. подоланий, -ного, ч. Людина, яку подолано, переможено. Великий тлумачний словник сучасної мови
подоланий — Подо́ланий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
подоланий — ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (О. Полторацький); Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Я. Гримайло); // у знач. Словник української мови у 20 томах
подоланий — ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (Полт., Повість.. Словник української мови в 11 томах