Великий тлумачний словник сучасної мови

подоланий

подо́ланий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до подолати. Подоланий бар'єр.

|| подолано, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. подоланий, -ного, ч. Людина, яку подолано, переможено.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. подоланий — подо́ланий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. подоланий — Подо́ланий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. подоланий — ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (О. Полторацький); Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Я. Гримайло); // у знач.  Словник української мови у 20 томах
  4. подоланий — ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (Полт., Повість..  Словник української мови в 11 томах