подоланий

ПОДО́ЛАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до подола́ти.

Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (О. Полторацький);

Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Я. Гримайло);

// у знач. прикм.

Він ішов немов побитий, але на цей раз подоланий Береза був незрівнянно щасливішим від того переможця, що здобув колись свою перемогу на виноградниках (М. Томчаній);

За крилом і сніги, і тумани, і подолана даль – вдалині (Л. Первомайський);

// у знач. ім. подо́ланий, ного, ч. Людина, яку подолано, переможено.

[Антей:] Переможець лиш тоді похвалить, коли подоланий похилить чоло йому до ніг (Леся Українка);

// подо́лано, безос. пред.

Першу загорожу подолано. Широкий прохід залишається позаду (В. Козаченко);

Коли цей важкий шлях було, нарешті, подолано, Євгешка побачив, що вже розвиднилось (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. подоланий — подо́ланий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. подоланий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до подолати. Подоланий бар'єр. || подолано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. подоланий, -ного, ч. Людина, яку подолано, переможено.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подоланий — Подо́ланий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подоланий — ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (Полт., Повість..  Словник української мови в 11 томах