пожирати —
-аю, -аєш, недок., пожерти, -ру, -реш; мин. ч. пожер, -ла, -ло; док., перех. 1》 Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). || вульг. Їсти що-небудь із жадібністю, у великій кількості (про людей). 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пожирати —
ПОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. поже́р, ла, ло; док., що, рідше кого. 1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п'ятої бригади довгоносик напав навалою..
Словник української мови у 20 томах
пожирати —
ї́сти (поїда́ти, же́рти, пожира́ти і т. ін.) очи́ма (о́ком). 1. кого. Невідривно, пильно дивитися на кого-небудь, виявляючи при цьому певні почуття (любові, неприязні, ненависті і т. ін.). Парубки мовчки одійшли..
Фразеологічний словник української мови
пожирати —
ПОЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЖЕ́РТИ, ру́, ре́ш; мин. ч. поже́р, ла, ло; док., перех. 1. Поїдати що-небудь із жадібністю, без остачі (про тварин). На буряки п’ятої бригади довгоносик напав навалою..
Словник української мови в 11 томах
пожирати —
Пожира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. пожерти, -жеру, -жере́ш, гл. Пожирать, пожрать. Налетіло птаство небесне і пожерло його. Єв. Мр. IV. 4. жерцем пожирати. Тайно гонять, явно б'ють, підкладають сіті, ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448.
Словник української мови Грінченка