пожити

пожи́ти 1

дієслово доконаного виду

жити, проживати в певному місці, бути захопленим чимсь якийсь час

пожи́ти 2

дієслово доконаного виду

з'їсти, випити; витратити щось для своїх потреб

Значення в інших словниках

1. пожити — I -живу, -живеш, док. 1》 Бути живим, жити якийсь час. || Вести активне, діяльне життя, мати насолоду від життя якийсь час. 2》 Перебувати, проживати де-небудь якийсь час. 3》 Жити у який-небудь спосіб або за певних умов якийсь час. 4》 чим, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. пожити — ПОЖИ́ТИ¹, живу́, живе́ш, док. 1. Бути живим, жити якийсь час. Стара не довго ще пожила: на другий рік по весіллю вмерла (Марко Вовчок); В Тетяни думка: поживу ще! У мене ж молоденький вік... (П.  Словник української мови у 20 томах
3. пожити — ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. пожити — Пожи́ти, -живу́, -живе́ш, -ве́, -живу́ть; поживи́, -ві́м, -ві́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пожити — ПОЖИ́ТИ¹, живу́, живе́ш, док. 1. Бути живим, жити якийсь час. Стара не довго ще пожила: на другий рік по весіллю вмерла (Вовчок, 1, 1955, 238); В Тетяни думка: поживу ще! У мене ж молоденький вік… (Тич., Зростай..  Словник української мови в 11 томах
6. пожити — Пожити см. поживати.  Словник української мови Грінченка