пожиточно —
розм. Присл. до пожиточний 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
пожиточно —
ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожито́чний 1. – Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
пожиточно —
пожиточно 1. корисно, із користю (ст) 2. вкрай необхідно, потрібно (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
пожиточно —
Пожи́то́чно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пожиточно —
ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожито́чний 1. — Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (Фр., III, 1950, 243).
Словник української мови в 11 томах
пожиточно —
Пожиточно нар. Полезно.
Словник української мови Грінченка