пожиточно

ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожито́чний 1.

— Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (Фр., III, 1950, 243).

Значення в інших словниках

1. пожиточно — пожито́чно прислівник корисно; поживно незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. пожиточно — розм. Присл. до пожиточний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пожиточно — ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожито́чний 1. – Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. пожиточно — пожиточно 1. корисно, із користю (ст) 2. вкрай необхідно, потрібно (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пожиточно — Пожи́то́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пожиточно — Пожиточно нар. Полезно.  Словник української мови Грінченка