Значення в інших словниках
-
пожувати —
-ую, -уєш, док. 1》 перех. і без додатка. Док. до жувати 1), 2). 2》 перех. і неперех. Жувати якийсь час. || Взявши що-небудь у зуби, зробити кілька жувальних рухів. || у сполуч. зі сл. губами, ротом. Зробити кілька рухів губами, ротом, як під час жування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пожувати —
ПОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що і без прям. дод. Док. до жува́ти 1, 2. Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася (Панас Мирний); Старий пожував ягоду й сплюнув (О.
Словник української мови у 20 томах
-
пожувати —
ПОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. і без додатка. Док. до жува́ти 1, 2. Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася (Мирний, III, 1954, 47); Старий пожував ягоду й сплюнув (Довж.
Словник української мови в 11 томах
-
пожувати —
Пожувати, -жую, -єш гл. Пожевать, изжевать.
Словник української мови Грінченка