Значення в інших словниках
-
позичка —
[позиечка] -чкие, д. і м. -иец':і, р. мн. -чок
Орфоепічний словник української мови
-
позичка —
-и, ж. 1》 Дія за знач. позичати, позичити. || Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. 2》 Те, що взяте або дане в борг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
позичка —
ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з'їли! (Номис); – Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? “Позичте” – добрі мені позички, щодня (Я. Качура). 2. екон., фін.
Словник української мови у 20 томах
-
позичка —
БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив.
Словник синонімів української мови
-
позичка —
По́зичка, -чки, -чці; -зички, -зичок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
позичка —
ПО́ЗИЧКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Був голосок, та позички з’їли! (Номис, 1864, № 12454); — Що я йому, хатня робітниця, бігати по хліб? «Позичте» — добрі мені позички, щодня (Кач.
Словник української мови в 11 томах
-
позичка —
По́зичка, -ки ж. = позика. Позичка босоніж ходить. Ном. № 10618. Заспівав би — був голосок, та позички ззіли. Шевч.
Словник української мови Грінченка