покаянно —
Присл. до покаянний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покаянно —
ПОКАЯ́ННО. Присл. до покая́нний. І раптом, на тобі, з'являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (В. Собко).
Словник української мови у 20 томах
покаянно —
ПОКАЯ́ННО. Присл. до покая́нний. І раптом, на тобі, з’являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (Собко, Справа.., 1959, 53).
Словник української мови в 11 томах