покаянно

ПОКАЯ́ННО.

Присл. до покая́нний.

І раптом, на тобі, з'являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. покаянно — покая́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. покаянно — Присл. до покаянний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покаянно — ПОКАЯ́ННО. Присл. до покая́нний. І раптом, на тобі, з’являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (Собко, Справа.., 1959, 53).  Словник української мови в 11 томах