покаянно
ПОКАЯ́ННО. Присл. до покая́нний.
І раптом, на тобі, з’являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (Собко, Справа.., 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)ПОКАЯ́ННО. Присл. до покая́нний.
І раптом, на тобі, з’являється оцей Сергій Боровик і замість того, щоб покаянно мовчати і самокритикуватися, починає вимагати нових дослідів (Собко, Справа.., 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)