поклепник

покле́пник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. поклепник — -а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поклепник — ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.  Словник української мови у 20 томах
3. поклепник — НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн.  Словник синонімів української мови
4. поклепник — ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.  Словник української мови в 11 томах