Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.
Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках
поклепник —
покле́пник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
поклепник —
-а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поклепник —
НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн.
Словник синонімів української мови
поклепник —
ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.
Словник української мови в 11 томах