поклепник

НАКЛЕ́ПНИК (той, хто створює або поширює наклеп), ОББРІ́ХУВАЧ розм., ПОКЛЕ́ПНИК рідко; ОБМО́ВНИК (той, хто створює або поширює несправедливі звинувачення); ІНСИНУА́ТОР книжн. (той, хто вдається до інсинуації); ПАСКВІЛЯ́НТ (про автора твору наклепницького характеру). Інша справа Колишев, той не приховував зневаги до Лобана і якось на засіданні бюро назвав його наклепником і кар'єристом (М. Зарудний); Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (К. Гордієнко); В своїй.. критиці Куліш зробив Котляревського мало що не пасквілянтом за його насміхи над козаками (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. поклепник — покле́пник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. поклепник — -а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поклепник — ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.  Словник української мови у 20 томах
4. поклепник — ПОКЛЕ́ПНИК, а, ч., рідко. Той, хто зводить наклеп на кого-небудь; наклепник.  Словник української мови в 11 томах