поклеп

НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. у пресі, офіційних висловлюваннях); ПА́СКВІЛЬ (про твір наклепницького характеру). — Ні на кого наклепу не звели (батьки), ні обмови, вуста свої ніякою брехнею не опоганили... (О. Гончар); Хіба не бува на чоловіка наговорів (Г. Квітка-Основ'яненко); Земвідділівська молодь не боялася ніяких чисток, отож.. не звертала на ті намови (щодо Сеспеля) ніякісінької уваги (Ю. Збанацький); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації (Ю. Шовкопляс); — Панове. Сьогодні уночі якась злочинна рука насмілилася в наших стінах наклеїти пасквіля на пана Бублика і пана Сокола (Я. Качура). — Пор. наші́птування.

Значення в інших словниках

1. поклеп — по́клеп іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поклеп — див. наклеп  Словник синонімів Вусика
3. поклеп — -у, ч., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поклеп — див. клевета, пасквіль, ябеда, інтрига  Словник чужослів Павло Штепа
5. поклеп — ПО́КЛЕП, у, ч., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп. [Жірондист:] Хіба ж не ти мене в тюрму загнав своїм поклепом? (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
6. поклеп — ПО́КЛЕП, у, ч., рідко. Несправедливе обвинувачення; наклеп. [Жірондист:] Хіба ж не ти мене в тюрму загнав своїм поклепом? (Л. Укр., II, 1951, 176).  Словник української мови в 11 томах