покоритель —
-я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Покорителі Космосу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покоритель —
ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М.
Словник української мови у 20 томах
покоритель —
ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.
Словник синонімів української мови
покоритель —
ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (Томч., Готель..
Словник української мови в 11 томах