покоритель

ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч.

Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь.

Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Томчаній);

І відважні покорителі Арктики, і сміливі завойовники стратосфери – це не якісь виключні люди (із журн.).

Значення в інших словниках

1. покоритель — покори́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. покоритель — див. ворог  Словник синонімів Вусика
3. покоритель — -я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Покорителі Космосу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покоритель — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови
5. покоритель — ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (Томч., Готель..  Словник української мови в 11 томах