покоритель

ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь.

Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (Томч., Готель.., 1960, 313);

Усе прогресивне людство разом з нами.. славить нашу Вітчизну, яка зростила відважних покорителів міжзоряних далей (Рад. Укр., 18.VI 1963, 1).

Значення в інших словниках

1. покоритель — покори́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. покоритель — див. ворог  Словник синонімів Вусика
3. покоритель — -я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Покорителі Космосу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покоритель — ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М.  Словник української мови у 20 томах
5. покоритель — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови