покувати

покува́ти 1

дієслово доконаного виду

кувати якийсь час; викувати

покува́ти 2

дієслово доконаного виду

про зозулю

Значення в інших словниках

1. покувати — I -ую, -уєш, док. 1》 Кувати якийсь час (див. кувати 1)). 2》 розм. Викувати багато чого-небудь. II -ую, -уєш, док. Кувати якийсь час (див. кувати II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покувати — ПОКУВА́ТИ¹, ую́, ує́ш, док. 1. Кувати якийсь час (див. кува́ти¹). Насамперед мерщій просто з кузні послав [Юхим] Артема по Цигулю .. А сам тим часом покував іще трохи та й пошабашив (А. Головко). 2. розм. Викувати багато чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. покувати — ПОКУВА́ТИ¹, ую́, ує́ш, док. 1. Кувати якийсь час ( див. кува́ти¹). Насамперед мерщій просто з кузні послав [Юхим] Артема по Цигулю.. А сам тим часом покував іще трохи та й пошабашив (Головко, II, 1957, 282). 2. розм. Викувати багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. покувати — Покува́ти, -ку́ю, є́ш гл. 1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Мет. 146. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1. 2) Подковать (многихъ).  Словник української мови Грінченка